У серці Відня, зберігаючи вікові традиції та водночас крокуючи в ногу з часом, працює для дітей Академічна гімназія (Akademisches Gymnasium Wien). Заснована ще у далекому 1553 році єзуїтами, ця школа є найстарішим середнім навчальним закладом австрійської столиці. Залишаючись державною та безплатною, гімназія пропонує своїм учням світську освіту з гуманітарним ухилом, майстерно поєднуючи багатство історичного досвіду з передовими методиками навчання. Її історія – це не просто хроніка шкільного життя, а відображення інтелектуального та культурного розвитку Відня протягом багатьох століть. Далі на vienna1.one.
Історія заснування гімназії
У мальовничому Відні, де переплітаються велична історія та невпинний рух сучасності, височіє будівля, чиї стіни пам’ятають голоси багатьох поколінь. Це – Академічна гімназія (Akademisches Gymnasium Wien), або просто AkG, що має звання найстарішої гімназії австрійської столиці. Її заснування у далекому 1553 році стало не просто відкриттям ще одного навчального закладу, а закладанням фундаменту для інтелектуального розвитку Відня на наступні століття. Серед п’яти академічних гімназій Австрії вона посідає почесне друге місце за віком, зберігаючи свій гуманістичний профіль та репутацію елітарного навчального закладу. Сьогодні в її 24 класах навчається близько 610 учнів, кожен з яких є частиною цієї довгої та славетної історії.
А почалося все у XVI столітті, в епоху великих змін та духовних пошуків. Віденський університет, на той час впливова інституція, мав право розв’язувати питання про створення нових навчальних осередків. І ось, у березні 1553 року, до стін університету звернулися представники молодого, але вже амбітного ордену єзуїтів. Вони прагнули заснувати у Відні гімназію, яка б несла світло знань та зміцнювала католицьку віру в серцях юних людей. Університет, розгледівши потенціал нового навчального закладу, дав свій дозвіл.
Так народилася Академічна гімназія. На перших порах її прихистив Домініканський монастир, розташований навпроти тодішнього університету. Викладання вели виключно єзуїтські педагоги, чия головна мета полягала не лише у передачі релігійних знань, але й у глибокому вкоріненні католицьких цінностей у світогляд своїх вихованців. Мовою навчання була обрана латина – lingua franca того часу, а навчальний процес базувався на прогресивній для католицької Європи методиці Ratio studiorum.
Зміни дисциплін та керівництва
Проте плинув час, і разом з ним змінювався світ та сама гімназія. У XVIII столітті, а саме у 1773 році, папським указом Климента XIV орден єзуїтів було розпущено. Ця подія спричинила значні зміни у викладацькому складі та навчальних цілях гімназії. На зміну релігійному домінуванню прийшли нові предмети: історія, математика, німецька мова та література, географія. Керівництво гімназією було передано іншому чернечому ордену – піарів. Під їхнім керівництвом гімназія почала розвиватися в більш космополітичному дусі, а ідеї епохи Просвітництва все глибше проникали як у свідомість учителів, так і учнів. Були запроваджені нові дидактичні та педагогічні підходи, а згодом – і плата за навчання.
XIX століття принесло нову важливу реформу гімназійної освіти. У 1849 році було створено восьмирічну гімназію з обов’язковим випускним іспитом – Matura. Гуманістичні аспекти навчання ставали все більш вагомими, у центрі уваги опинилися мови та історія, хоча математичні та природничі науки також не залишалися поза увагою. Перші випускники склали свої випускні іспити наприкінці 1850 – 1851 навчального року, відкриваючи нову сторінку в історії гімназії.
З 1866 року Академічна гімназія знайшла свій постійний дім на елегантній Бетховенплац у першому районі Відня. Величну будівлю в характерному неоготичному стилі спроєктував видатний архітектор Фрідріх Шмідт, який пізніше подарував Відню й розкішну будівлю Ратуші. Урочисте відкриття нової гімназії відбулося 17 жовтня 1866 року в присутності впливових діячів того часу – Антона фон Шмерлінґа та бургомістра Відня Андреаса Зелінки.
Важливо! Цікаво відзначити, що перша жінка змогла закінчити Академічну гімназію екстерном лише у 1886 році. Наступного року її приклад наслідувала ще одна дівчина, і з навчального року 1896 – 1897 випускниці стали майже щорічним явищем. Повноцінний спільний вступ дівчат до гімназії став можливим лише з 1949 – 1950 навчального року, що стало ще однією важливою віхою в історії цього шанованого навчального закладу. Так, крок за кроком, Академічна гімназія у Відні пройшла довгий та захопливий шлях від скромного єзуїтського училища до престижної гуманітарної гімназії, залишаючись одним із символів інтелектуальної та культурної спадщини австрійської столиці.
Між війнами та відродженням: Академічна гімназія у вирі XX століття
Період, що настав після жахів Першої світової війни, став для Академічної гімназії часом суворих випробувань. Різке скорочення кількості учнів поставило існування давнього навчального закладу на межу закриття. Лише завдяки неймовірним зусиллям та відданості педагогічного колективу гімназії вдалося вистояти у цей скрутний час, зберігши її як важливий осередок освіти для майбутніх поколінь віденців.
Проте чорна тінь знову нависла над гімназією з приходом 1938 року та сумнозвісного «аншлюсу» Австрії. Цей трагічний період історії позначився не лише політичними потрясіннями, але й жорстокими переслідуваннями єврейського населення. Академічна гімназія, яка до того часу славилася своєю мультикультурністю та високим відсотком учнів з єврейських родин (майже половина всіх вихованців), зазнала нищівного удару. Єврейські учні та троє відданих своїй справі вчителів, серед яких був і Девід Ернст Оппенгейм, були змушені покинути рідні стіни гімназії. У квітні 1938 року їх перевели до іншої середньої школи у Леопольдштадті, проте для багатьох це стало лише початком трагічного шляху.
На зовнішньому фасаді гімназії встановлено кілька меморіальних дощок, що нагадують про ті темні часи та вшановують пам’ять про вигнання та жахи націонал-соціалізму. Однією з відомих жертв тих антигуманних заходів став юний Вальтер Кон, майбутній лауреат Нобелівської премії, якому довелося залишити навчання у п’ятому класі.
Попри важкі втрати, життя в гімназії поступово поверталося до свого річища. Починаючи з 1960 року, нова яскрава сторінка в історії AkG була пов’язана з ім’ям Вольфганга Вольфрінга (1925–2001). Завдяки його ініціативі гімназія набула слави як унікальний майданчик для відродження античної культури. Саме тут стали щорічно відбуватися грандіозні вистави класичних грецьких драматичних творів мовою оригіналу – давньогрецькою. На сцені гімназії оживали трагедії Софокла («Цар Едіп», «Едіп у Колоні», «Філоктет»), Есхіла («Орестея») та Евріпіда («Троянські жінки», «Алкестіда»). У цих постановках брали участь як учні, так і випускники гімназії, серед яких згодом стали відомими юристи Йозеф та Едуард Вегростеки, талановиті актори Ліліана Нельска, Доріс Дорнецгубер, Герхард Тетшінгер, а також у менших ролях – Габріель Баріллі, Паулюс Манкер, Костянтин Шенк та багато інших.
Відновлення репутації
З плином років Академічна гімназія не лише відновила свою колишню високу репутацію, але й знову стала престижним навчальним закладом з високим рівнем вступу. У навчальному процесі дедалі більшого значення набувала гуманістична освіта, яка яскраво демонструвалася широкій публіці завдяки розмаїттю мов, що викладалися, високоякісним шкільним театральним постановкам та численним музичним заходам шкільного хору. У період з 1979 по 1991 рік серед викладачів гімназії був і відомий філософ Конрад Пауль Ліссман, який викладав історію, філософію, психологію та педагогіку.
Таким чином, період після Першої світової війни став для Академічної гімназії не лише часом випробувань та втрат, але й періодом стійкості, відродження та розквіту, заклавши міцний фундамент для її подальшого успішного розвитку.
Джерела: www.geschichtewiki.wien.gv.at, magazin.wienmuseum.at, /akg-wien.at