Ім’я віденського скульптора Йозефа Мюллнера відоме в усьому світі. У певний час Мюллнер вважався одним з найкращих скульпторів Австрії, його роботи виставлялися разом з роботами Івана Мештровича у віденському палаці промисловця Карла Вітгенштейна. Мюллнер не тільки був скульптором, а й талановитим педагогом. Про життя і діяльність цієї великої людини читайте тут vienna1.one.
Перші успіхи в роботі
Народився Йозеф Мюллнер у Бадені недалеко від Відня в 1879 році. Після закінчення державного ремісничого училища в 1896 році він вступив до Академії образотворчих мистецтв у Відні.
Йозеф був учнем Едмунда Гельмера, якого він так сильно наслідував. Роботи Мюллнера створені під час навчання отримали кілька нагород. У 1899 році йому вручили Золоту медаль Фюгера, а в 1900 році премію Гюнделя.
Останню академічну і найпрестижнішу премію скульптор отримав у 1903 році після закінчення навчання. Тоді його відзначили стипендією “Rom-Preis”, яка дала йому можливість пройти навчання в Італії. У 1910 році Мюллнер повернувся до Відня, де почав викладати у Віденській академії, а трохи пізніше створив там і очолив майстерню скульптури. Роботи Мюллнера вражали реалістичністю, красою та ідеальністю.
У 1906 році Мюллнер вперше брав участь у виставці “Secession”, де представив свою роботу “Spiel”. Дівчину, що стоїть, обіймають дві пантери.
У своїх роботах Мюллнер зміг домогтися симбіотичного зв’язку між людьми й тваринами. Він був відомим завдяки своїм численним пам’ятникам релігійної, міфологічної та історичної тематики. Яскравий цьому приклад — статуя “Nackten Reiter”, створена в 1909 році. Молодий чоловік сидить на коні, його права рука дуже впевнено спирається на круп коня, а ліва затінює лоб. Кінь і вершник дивляться в одному напрямку, вуха коня відкинуті трохи назад, що свідчить про повну концентрацію на вершнику.
У 1910 році ця скульптура стала предметом скандалу. Карл Вітгенштейн профінансував виготовлення бронзової версії вершника і подарував її місту. Заплановане встановлення на розі вулиці Лотрінгер Штрассе не відбулося, оскільки голова району “Inneren Stadt” заперечував. Він вважав, що скульптура може негативно вплинути на психологічний стан населення. Незабаром скульптуру передали “Modernen Galerie”, далі її встановили в рідному місті Мюллнера Бадені.
Фонтан, встановлений на подвір’ї Шубертхауса, на Нюсдорферштрассе в 1910 році, викликав набагато менший ажіотаж. Він являв собою злиття людини й тварини в гібридну істоту, незабаром це стало характерною рисою творчості скульптора Мюллнера.
Освоєння різних стилів
У своїй творчості Йозеф Мюллнер зміг поєднати реалізм флорентійського Відродження, натуралізм його колишнього вчителя Едмунда Гельмера і класицизм, відроджений на початку 20 століття Адольфом фон Гільдебрандом.
Цей вплив дуже різних навіть суперечливих моделей характерний для скульптури Відня 1900 року. Фігури, створені Мюллнером, мають незвичайну реалістичність. Скульптор завжди прагнув зменшити деталі на користь єдиної згладженої поверхні, яка підкреслює ефект об’ємності, створюючи стримане враження. Це особливо виражається у створеному ним пам’ятнику Карлу Люгеру.
Наймасштабнішою і найдовшою роботою Мюллнера стала саме ця скульптура. Її відкрили в 1926 році. Незабаром архітектор створив ще кілька великих робіт, зокрема й військовий меморіал перед парафіяльною церквою в Бадені (1934 рік), “Голий вершник” для Олімпійських ігор (1936 рік). Існує думка, що Мюллнер створив монументальне погруддя Гітлера для актового залу “Akademie der bildenden Künste” 1940 року за наказом рейхсміністра.
У 1968 році великий скульптор пішов з життя, залишивши за собою безліч унікальних робіт, у які вклав душу.