У сучасному Відні працює велика кількість перукарень, салонів краси, де як жінки, так і чоловіки можуть зробити будь-яку зачіску, підстригти волосся. При цьому можна зовсім не хвилюватися про здоров’я шкіри голови, адже все гігієнічно, швидко та якісно. У 19 столітті все було зовсім не так, адже тоді перукарське мистецтво було ще не досконалим і тільки починало розвиватися, пише vienna1.one.
Гігієнічні перукарні
Перукарське мистецтво зародилося у Відні на початку 18 століття. У 19 столітті воно посідало домінантне становище у світі. З цього моменту професія перукар почала користуватися великою популярністю серед людей. У зв’язку з тим, що місто розширювалося, все більше жителів користувалися послугами перукарів, люди почали боятися хвороб, які передавалися через інструменти для стрижки. Дійшло до того, що деякі клієнти брали з собою особисті гребінці та щітки.
З кінця 19 століття гігієна почала відігравати дуже велику роль не тільки для суспільства загалом, а й для людей, чиї професії були пов’язані з доглядом за обличчям, волоссям, тілом.
Наука бактеріологія виникла в 1800 році, вона підвищила обізнаність людей про те, що невидимі патогенні мікроорганізми становлять небезпеку для здоров’я.
У 1902 році газета “Neue Wiener Friseur-Zeitung” писала, що минуло всього кілька років, як у Відні відкрили першу гігієнічну перукарню, і певний час почало спостерігатися зростання кількості гігієнічно-антисептичних салонів. Варто зазначити, що найчастіше зробити гарну зачіску, підстригти волосся в них дозволяли собі тільки багаті люди.
Сувора обробка інвентарю
У 1900 році перукарська справа пережила сплеск гігієнізації. Знання про гігієну та вимоги зростали, про що свідчать публікації в пресі. У газеті “Neue Wiener Friseur-Zeitung” за 1900 рік писали, що лусочки шкіри, залишки волосся на гребінцях, мочалках, іншому робочому приладді перукаря можуть передавати мікроби від одного клієнта до іншого, і тому інструменти слід ретельно мити.
Медики настійно рекомендували людям під час відвідування перукарні завжди брати з собою особисті гребінці. У деяких салонах постійні клієнти мали особисті шухляди в шафі, де зберігали своє приладдя.
Гігієна давала змогу захистити себе не тільки клієнту, а й майстру. У той період було заведено використовувати спеціальний робочий одяг. У салоні Едуарда Главачека вперше з’явилися професійні плащі та халати.
Крім цього, велику увагу приділяли якісній обробці текстильного приладдя, яке використовували в роботі: серветок для рук, рушників для гоління, накидок. Для цієї мети у Відні відкрили кілька пралень, що спеціалізуються на пранні та обробці перукарського інвентарю.
Миття волосся, сушіння
Вони стали звичними в перукарнях лише наприкінці 19 століття, проте спочатку були дорогими. Всупереч різним стандартам, постійне миття голови почали розглядати як важливий гігієнічний захід, що дає змогу боротися з поширеними на той час хворобами шкіри та волосся. Крім цього, миття голови стало новим джерелом доходу, особливо в жіночих перукарнях, що розвивалися.
Спочатку перукарі часто називали миття голови “шампунуванням”, що означало нанесення рідкого, пінистого шампуню на волосся. У 1900 році всі, у кого було мало часу або хто боявся застудитися, могли мити волосся не водою, а ефіром. Цей метод був заборонений в Англії через виникнення нещасних випадків, але активно використовувався у Відні.
Перукарі використовували мийні засоби з антипаразитарним ефектом і наступний спосіб миття. Волосся ретельно намилювали засобом, через 10 хвилин змивали під теплою, а потім холодною водою. Таким чином, шкіру голови загартовували. Якщо в салоні не було душа, то змивання проводили за допомогою спеціальної губки.
Варто зазначити, що спеціальні прилади для миття волосся використовували тільки в салонах, і то не у всіх.
Ті, у кого вже в 1900 році були сучасні технічні пристосування, робили в газетах рекламу, даючи зрозуміти своїм клієнтам, що салонний догляд за волоссям здійснюється дуже ретельно. Все завдяки хорошим установкам, які відповідають усім гігієнічним вимогам. Такі перукарні користувалися популярністю серед віденців.
З поліпшенням миття волосся, стала поширеною сушка. Спочатку її проводили за допомогою ганчірок і вентиляторів. У 1900 році на ринку почали продавати різні технічні пристосування. Вони прискорювали процес сушіння, що було дуже зручним у разі частого миття волосся.
Однак перші пристрої були дуже дорогими, незручними у використанні та небезпечними. У 1890 році газета “Neue Wiener Friseur-Zeitung” назвала деякі вживані в той час газові сушарки “знаряддями вбивства”.
Зрештою, для сушіння мокрого волосся все одно потрібно було використовувати електрику. У міжвоєнний період механізація перукарень дуже швидко прогресувала.
Кількість приладів для сушіння на ринку почала збільшуватися.
На додаток до індивідуальних приладів було створено центральні системи подачі гарячого повітря, тобто кілька сушильних станцій. Незабаром електричний фен набув особливо широкого поширення. Починаючи з 1920 року перукарське мистецтво у Відні активно розвивалося та покращувалося, послугами майстрів користувалася велика кількість людей.