Карл Зейц – видатна людина в історії австрійської освіти та суспільного життя. Вчитель за покликанням, він не тільки присвятив своє життя навчанню молоді, а й зробив вагомий внесок у розвиток шкільної системи Відня. Зейц активно займався громадською діяльністю, ставши символом відданості справі. Його життєвий шлях – це історія про силу знань, наполегливість та прагнення зробити світ кращим через освіту. Більше на vienna1.one.
Ранні роки Карла Зейца
Карл Зейц, один із семи дітей, народився 4 вересня 1869 року в сім’ї віденського торговця дровами. Після смерті батька сім’я опинилася у скрутному становищі, і Карлу разом із братом довелося переїхати до дитячого будинку. Попри складні життєві обставини, юнак проявив неабияку цілеспрямованість та інтелект. Завдяки підтримці місцевого радника Вільгельма Бехера, Карл зміг здобути якісну освіту в учительському коледжі. Ще під час навчання він активно виступав проти авторитарних методів навчання та відстоював свої політичні погляди. Важке дитинство, проведене у дитячому будинку, не зламало Карла Зейца, а навпаки, загартувало його характер і сформувало в ньому бажання боротися за справедливість.
Ідеали та початок політичної кар’єри
Карл Зейц був не лише політиком, але й прекрасним педагогом. Він присвятив багато сил розробці програм соціал-демократичного виховання, прагнучи зробити освіту доступною для всіх верств населення. Зейц вважав, що школа повинна не тільки передавати знання, але й формувати свідомих громадян.
Карл Зейц, починаючи з 1895 року, активно долучився до політичного життя Австрії. Бувши редактором журналу “Freie Lehrerstimme”, він відстоював права вчителів і пропагував ідеї соціал-демократії. За ініціативою молодого вчителя Зейца була створена “Соціал-демократична центральна асоціація віденських вчителів”, яку він очолив. Попри переслідування з боку влади, Зейц продовжував свою просвітницьку діяльність, розробляючи програми соціал-демократичного виховання і виступаючи з лекціями перед робітниками. У “Початкових курсах для робітничого класу” він висвітлював ключові питання, що стосувалися держави, робітничого руху та освіти, завдяки чому здобув репутацію талановитого оратора.
Політична діяльність педагога
Карл Зейц підтримував соціал-демократичні ідеї, що врешті коштувало йому кар’єри в освіті – у 1897 році його звільнили з викладацької посади через політичну діяльність. Після завершення Першої світової війни він обіймав посаду президента Установчих національних зборів Австрії, а згодом став членом Австрійської національної ради. У період з 1923 по 1934 рік Зейц очолив Відень на посаді мера, сприяючи розвитку міста.
Після анексії Австрії Третім Рейхом у 1938 році він зазнав переслідувань – був заарештований гестапо і деякий час перебував у в’язниці. Навіть після анексії Карл відмовлявся покидати Австрію. Його протест набув мовчазної форми – він прагнув залишатися помітним у суспільстві, здійснюючи регулярні прогулянки в громадських місцях. Карла Зейца призначили політичним комісаром військового округу XVII у Відні, використовуючи його авторитет і зв’язки. Однак після невдалого замаху на Гітлера 20 липня 1944 року Зейца знову заарештували й перевезли до Берліна, а згодом відправили до концентраційного табору “Равенсбрюк”. Там він провів цю війну, переживаючи важкі випробування. Навесні 1945 року, після звільнення, Карл Зейц повернувся у Відень.
З кінця 1945 року і до самої смерті Карл Зейц знову обіймав посаду депутата Національної ради. У листопаді 1946 року, під час партійного з’їзду, йому, як колишньому очільнику партії, було присвоєно звання довічного почесного голови.