У сучасному медіапросторі, де журналістика нерідко виходить за межі простого інформування, перетворюючись на активну громадянську позицію, постать Сюзанни Шолль займає особливе місце. Ця відома віденська журналістка та письменниця здобула визнання завдяки своїй багаторічній роботі на австрійському радіо та телебаченні (ORF), а також завдяки своїй безкомпромісній діяльності як активістка. Далі на vienna1.one.
Про походження та кар’єру журналістки
Сюзанна Шолль народилась 19 вересня 1949 року у Відні. Вона є однією з найвизначніших фігур австрійської журналістики, чий професійний шлях нерозривно пов’язаний із трагічною історією XX століття та глибоким розумінням Східної Європи. Вона походить з австрійсько-єврейської родини лікарів. її батьки, познайомившись у вигнанні в Лондоні, повернулися до Відня лише у рік її народження. Ця сімейна історія позначена глибокою травмою: бабусі та дідусі з боку батька та з боку матері, були вбиті за часів націонал-соціалізму. Цей факт став основою її першого роману «Дідусі Ельзи» (2003), де вона розповіла про їхню втечу під час правління Третього рейху.
Свою ерудицію Сюзанна Шолль здобула, вивчаючи слов’янські мови та літературу в Москві та Римі. А у 1972 році вона успішно здобула докторський ступінь. Після роботи асистентом іноземного кореспондента «Le Monde», у 1986 році експерт зі Східної Європи Пал Лендвай запросив її до новоствореного відділу Східної Європи Австрійської телерадіомовної корпорації (ORF). Це ознаменувало початок її тривалої кар’єри на суспільному мовленні, яка тривала до виходу на пенсію у 2009 році.
Шолль швидко стала хронікером епохальних змін: у 1989 році вона працювала у Бонні, документуючи кінець НДР, а вже у 1991 році переїхала до Москви. Журналістка провела у російській столиці загалом шістнадцять років, очолюючи з 1994 року закордонне бюро ORF. Сюзанна вважається глибоким експертом з багатьох історичних питань, які стосуються Росії. Її робота у цей період відображена у документальних творах, як-от «Російський щоденник» (1994), що документує кінець ери Горбачова, та «Розмови на московській кухні» (1997), присвячений Росії часів Єльцина.
Активізм та письменницька діяльність Сюзанни
У своїй літературній та публіцистичній діяльності Сюзанна Шолль завжди була голосом совісті. Її чотири документальні твори про Росію глибоко аналізують історію країни, повсякденне життя народу та, зокрема, її несправедливість та проблеми. Особливу увагу вона приділяла чеченським війнам — питанням виживання жінок та дітей серед руїн, що лягло в основу як документальної книги «Дочки війни» (2007), так і роману «Подорож до Караганди» (2006). У грудні 2006 року під час репортажу про Чечню Шолль навіть тимчасово заарештовували. У ширшому сенсі, праця «Росія з душею і без душі» (2009) ставить під сумнів сутність цієї амбівалентної країни.
Повернувшись до рідного Відня у 2009 році, Шолль продовжила працювати журналісткою-фрілансеркою та щотижневою колумністкою для «Salzburger Nachrichten». Її критичний погляд тепер сфокусувався на жалюгідних умовах у самій Австрії. Доля біженців та шукачів притулку стала темою її книги «Сам удома» (2011), метою якої було викриття ксенофобії та заклик до більшої солідарності. Громадянська мужність, демократія та права людини, особливо свобода слова, завжди були для неї центральними. Шолль десятиліттями писала проти стереотипів, фашизму та расизму, використовуючи широкий спектр каналів. Сюзанна Шолль активно підтримує різні ініціативи, зокрема, «Бабусі проти правих» з 2017 року.
Сюзанна Шолль та рух «Бабусі проти правих»
Колишня кореспондентка ORF Сюзанна Шолль рішуче спростовує уявлення про те, що поважний вік є синонімом пасивності. Після виходу на пенсію у 2009 році, журналістка, чий життєвий досвід був позначений сімейною трагедією жертв націонал-соціалізму, присвятила себе активній громадській діяльності, підтверджуючи свій принцип: «Бути старим не означає сидіти вдома та чекати смерті».
Роками Шолль використовувала свій публічний голос, зокрема через особисту сторінку у Facebook, наполегливо пишучи відкриті листи до відповідальних міністрів, протестуючи проти політики депортацій та расизму. Її бажання вийти за межі «соціальної бульбашки» було сформоване ще під час її навчання у Римі наприкінці 1960-х років, коли вона була свідком численних вуличних протестів.
У 2011 році Шолль закликала до демонстрацій проти імміграційного законодавства, а у 2017 році стала співзасновницею платформи «Бабусі проти правих» (Omas gegen Rechts), ініційованої психотерапевткою Монікою Зальцер. Цей рух, учасниці якого часто з’являються у своїх в’язаних вручну чепчиках, брав участь у численних протестах проти уряду, зокрема у «четвергових демонстраціях».
Правозахисниця та лауреатка премій Сюзанна Шолль рішуче наголошує, що на вулиці вона захищає виключно демократичні цінності. Вона стверджує, що старші жінки зі значним життєвим досвідом відіграють критично важливу роль у боротьбі за верховенство права, особливо в наш час. Шолль та її колеги-активістки привернули значну увагу ЗМІ, і колишня журналістка виступала в численних міжнародних виданнях, попереджаючи про небезпеки правої ідеології та «скасування соціальних досягнень». Для Шолль, чиї бабусі й дідусі загинули під час нацизму, це є питанням особливої відповідальності покоління, яке несе обов’язок не допустити повторення жахів минулого.
Визнання та нагороди Сюзанни Шолль
Професійна траєкторія Сюзанни Шолль відзначена не лише багаторічною та важливою роботою, але й численними нагородами, що підтверджують її значний внесок у журналістику та літературу.
Ключовим моментом у її професійному визнанні стало присудження Премії Акселя Корті у 2007 році. Журі обґрунтувало своє рішення, підкресливши, що протягом кількох років Сюзанна Шолль, бувши головою московського бюро ORF, об’єктивно, ґрунтовно, сміливо та безстрашно висвітлювала актуальні проблеми Росії. Її репортажі поєднували критичний погляд із глибокою любов’ю до країни, що зробило її роботу особливо проникливою. Нагорода була присуджена саме за видатну кореспондентську роботу та її обґрунтовані переконання, які завжди простежувалися у її художній та журналістській творчості.
Значення журналістської діяльності Сюзанни Шолль є багатовимірним. Вона зробила значний внесок у розуміння Центральної та Східної Європи для австрійської аудиторії, створюючи живі, інформативні та глибоко аналітичні репортажі. Її досвід як кореспондентки в Москві та на Кавказі, що включав ризики та затримання, демонструє її беззаперечну відданість професії та готовність до найскладніших завдань.
Крім того, через свою громадянську активність і коментарі, вона продовжує формувати суспільний дискурс про громадянську відповідальність, права людини та необхідність опору екстремізму. Вона є не просто журналістокою, а поборницею демократії та свободи преси протягом багатьох років. Словом, Сюзанна Шолль — визнана експертка з політичних та соціальних реалій. Її глибокі знання та вміння пов’язувати факти роблять її бажаною гостею в різних телевізійних та радіопрограмах.
Джерела: www.geschichtewiki.wien.gv.at, proeuropeanvalues.at, www.madamewien.at, www.derstandard.at, prokontra.at