Історія австрійської культури першої половини XX століття нерозривно пов’язана з цілою плеядою яскравих особистостей, серед яких особливе місце посідає Герта Паулі. Ця видатна жінка була активною учасницею літературного та театрального життя Відня та Європи. Вона реалізувала себе як талановита журналістка, прониклива письменниця та акторка, ставши однією з найцікавіших фігур свого часу. Життєвий шлях Паулі, сповнений творчих пошуків і політичних потрясінь, вів її з богемного Відня 1920-х років до вимушеної еміграції до Франції та США. Далі на vienna1.one.
Походження та формування особистості Герти Паулі
Герта Паулі народилася у заможній інтелектуальній родині, що справило вирішальний вплив на формування її світогляду та амбіцій. Її родинне дерево було тісно пов’язане зі світом культури та науки. Бабуся та дідусь по материнській лінії, оперна співачка Берта Шютц та письменник і редактор Фрідріх Шютц, заклали мистецький фундамент. Її мати, Берта Паулі (уроджена Шютц), була журналісткою впливової «Neue Freie Presse» та активною діячкою жіночого руху, хоча, на жаль, трагічно покінчила життя самогубством у 1927 році.
Батько Герти, Вольфганг Йозеф Паулі, був визначним лікарем та біохіміком Віденського університету. У 1919 році він став професором і очолив Інститут фізико-хімічної біології, а з 1922 року до вимушеної еміграції у 1938 році керував Інститутом медичної колоїдної хімії. Старший брат Герти, Вольфганг Паулі, згодом став Нобелівським лауреатом з фізики (1945). Родина Паулі підтримувала дружні стосунки з видатним фізиком Ернстом Махом, на честь якого Герта та її брат отримали другі імена Ернест та Ернестіна, що підкреслює глибоке занурення родини у наукове середовище.
Родина проживала у престижному районі Відня, а сама Герта з 1916 року навчалася у гуманістичній гімназії у Деблінгу. Однак її пристрасть до театру проявилася дуже рано. Після Першої світової війни, перебуваючи у Данії за програмою дитячого транспорту (Kindertransport), вона почала інтерпретувати казки Ганса Крістіана Андерсена. Повернувшись до Відня, вона брала уроки акторської майстерності у відомої Гедвіг Бляйбтрой. Це захоплення переважило академічне навчання: у 1923 році Паулі покинула гімназію, аби повністю присвятити себе вивченню драми у Віденській академії музики та виконавського мистецтва (Akademie für Musik und darstellende Kunst).
Багатогранний шлях журналістки
Життєвий і професійний шлях Герти Паулі (Hertha Pauli) став яскравим відображенням долі європейської інтелігенції, що пережила міжвоєнну культурну ейфорію та катастрофу нацизму.
Свої перші кроки на професійній арені Паулі зробила у світі театру. Здобувши акторську освіту, вона вже у 1925 році отримала своє перше театральне місце. Кульмінацією її сценічної кар’єри став 1927 рік, коли її запросив сам Макс Рейнгардт до Берліна. Паулі виконувала невеликі ролі у його прославленій трупі. У 1920–1930-х роках вона активно оберталась у богемних колах, знайомлячись з такими визначними літературними та театральними діячами, як Еден фон Горват та Вальтер Мерінг.
Приблизно у 1933 році Паулі повертається до Відня, де її діяльність набуває нового, журналістського вектора. Вона керувала важливою літературно-інформаційною агенцією «Österreichische Korrespondenz» та активно публікувалася у періодичних виданнях. У 1930-х роках Герта Паулі також успішно проявила себе як авторка біографічних романів.
Після Аншлюсу у 1938 році Паулі була змушена емігрувати з Австрії до Франції. У Парижі вона швидко приєдналася до кола інтелектуалів-емігрантів, серед яких були Йозеф Рот та її старий знайомий Вальтер Мерінг. Вона співпрацювала з опозиційними колами, зокрема контактуючи з американським журналістом Еріком Севарайдом.
Журналістська діяльність Герти
Журналістська діяльність Герти Паулі була важливою частиною її культурного та політичного опору епохи, поєднуючи функцію репортера, редактора та хроніста втечі. Її роль вийшла далеко за межі звичайної публіцистики, ставши важливою ланкою інтелектуальної мережі Центральної Європи.
Навіть у довоєнний період Паулі активно публікувалася у провідній європейській періодиці, зокрема, у німецькому сатиричному журналі «Simplicissimus» та празькому «Bohemia». Проте її журналістська робота набула найбільшої історичної значущості після втечі з нацистської Європи у 1940 році.
Свій драматичний перехід через окуповану Францію, Іспанію та Португалію Паулі зафіксувала у щоденнику «Journal of an Escape», який був опублікований у трьох частинах в американській емігрантській газеті «Aufbau». Ці звіти не були просто репортажами, вони поєднували журналістику з високою літературною цінністю, описуючи небезпеку мандрів, досвід переслідування, страх та надію, пов’язану з транзитом та порятунком. Цей «Щоденник втечі» є важливим історичним документом, що дає змогу зрозуміти досвід інтелектуалів в еміграції.
Тріумф в еміграції та проникливі спогади Герти Паулі
Перебравшись до Сполучених Штатів, Герта Паулі не лише продовжила свій творчий шлях, але й відкрила нову, успішну главу у своїй кар’єрі, цілковито орієнтуючись на американську аудиторію. Вона активно працювала як письменниця, приділяючи значну увагу жанру нон-фікшн, створюючи біографії та популярні історичні нариси. Особливого успіху набула її діяльність як авторки книжок для дітей та молоді. Серед її знакових публікацій цього періоду — біографія «Alfred Nobel: Dynamite King, Architect of Peace» (1942) та книга «Silent Night: The Story of a Song» (1943). Важливим внеском стало і дослідження американського символізму: у 1948 році вийшла праця «Я Підіймаю Свій Світильник», присвячена Статуї Свободи, над якою Паулі працювала разом зі своїм чоловіком.
Свій творчий і життєвий підсумок Паулі підбила у 1970 році, видавши німецькою мовою автобіографічну працю-спогад під глибоко особистою назвою «Der Riß der Zeit geht durch mein Herz». У цій книзі вона з непересічною проникливістю згадувала драматичні події перед Аншлюсом та свою вимушену втечу з Європи. Ця праця викликала нову хвилю інтересу до її особистості вже у пізніші роки.
Герта Паулі померла 9 лютого 1973 року у Лонг-Айленді, але, як символічне повернення до коренів, була похована на родинному місці у Відні.
Літературний портрет та ключові теми
Творчий доробок Герти Паулі є відображенням її багатогранних інтересів та глибокого розуміння історичних процесів. Її професійна специфіка полягала у вмінні поєднувати глибоку історичну обізнаність із доступною та захопливою манерою викладу, орієнтованою на широку аудиторію. Паулі зосереджувалася на кількох ключових тематичних напрямках, що визначали її літературну кар’єру:
- Біографічний жанр. Вона була майстринею біографічних портретів, присвячених видатним постатям, які вплинули на світову історію. Паулі також торкалася ключових історичних моментів, наприклад, писала про Франца Фердинанда та події у Сараєво. Її мета полягала у популяризації історії та поясненні глибинної символіки, зокрема, у книзі, присвяченій Статуї Свободи.
- Дитяча та освітня література. Значну частину свого американського періоду вона присвятила створенню книжок для дітей та молоді. Ці роботи, які мали великий успіх у США, були присвячені святам, релігійним та історичним сюжетам.
- Роботи в еміграції. Її тексти та статті, написані під час і після втечі з Європи, мають високу джерельну цінність. Вони містять свідчення про життя інтелектуалів у вигнанні, про переслідування та роботу еміграційних мереж, які рятували людей у критичний період 1938–1941 років.
Журналістка належала до інтелектуального кола міжвоєнної Центральної Європи. У Парижі працювала в емігрантській спільноті, у США контактувала з американськими журналістами та гуманітарними організаціями. Вона активно підтримувала багатьох співвітчизників, що опинилися у скрутному становищі попри власну боротьбу за виживання в еміграції.
Джерела: www.hanser-literaturverlage.de, www.geschichtewiki.wien.gv.at, //www.nzz.ch, www.nationalfonds.org